Книга Зворотний зв’язок. Содержание - Прохання звинуваченого. Прохання книги


Стенд Прохання книги (270715) — Пластикові стенди зі знижкою 50%! STEND.IN.UA

Описание товара

Бібліотечні куточки – це стенди для школи, призначені для розміщення у шкільних бібліотеках та направлені на виховання інтересу у дітей до читання літератури, інформування про правила використання та поводження з художньою та учбовою книгою. А також публіацію новинок та існуючих шедеврів у світі літератури, ознайомлення з цитатами видатних письменників, історією народження та розвитку книги та висвітлення організаційних моментів у житті бібліотеки. Фігурні пластикові стенди для школи виконані у яскравих кольорах та оздоблені прозорими кишенями, які дозволяють розміщувати необхідну інформацію швидко та легко.

На стенді «Прохання книги» Ви можете побачити як дитячі малюнки, які привертають увагу учнів молодших класів, так і корисну для них інформацію, витриману в зрозумілої для дитини манері. Стенд має гарне обрамлення та фігурний кут, який повторює контур малюнка. Такий стенд чудово доповнить інтер’єр вашого класу, або шкільної бібліотеки. Легко та зручно замовити цей або декілька стендів Ви можете в нашому інтернет магазині. Тож пропонуємо недорого купити нашу продукцію та взяти участь в діючих акціях. Замовляйте і купуйте недорого.

Стенди оформлюються українською або російською мовою. У разі потреби ми готові безкоштовно внести потрібні Вам зміни у дизайн: додати символіку та назву навчального закладу, змінити кольорову гамму, фонове зображення, розмір та кількість кишень та інше.

Усі наші стенди виготовляються тільки з нетоксичного високоякісного пластику товщиною 4 мм кольору "слонова кістка" на власному обладнанні із застосуванням фігурного випилювання. Зображення надруковані у фотографічній якості на самоклеючій плівці.

Ми виконаємо замовлення на виготовлення стендів у максимально короткий термін – сім робочих днів.

Використання власного обладнання та відсутність економії на матеріалах надає нам абсолютну впевненість в якості та довговічності нашої продукції, тому ми надаємо 15 років гарантії на усі стенди.

Власне обладнання, відсутність посередників та постійний моніторинг ринку стендів дозволяють нам стверджувати, що у нас завжди актуальні та найнижчі ціни по Україні.

Доставка по Україні від одного дня за допомогою таких перевізників, як Нова Пошта, Делівері та Укрпошта дозволяють Вам придбати товари в нашому інтернет-магазині з будь-якого куточка України.

Ви сплачуєте за товар тільки після огляду та перевірки - це дуже зручно та безпечно. Також у разі потреби ми повернемо Вам гроші протягом 14 днів.

Приємні подарунки кожному клієнту - підставки під чашку, таблички, календарі та багато іншого!

stend.in.ua

Лист-прохання. Зразок листа-прохання | Електронна книга скарг України

Лист –прохання, майже те саме, що і лист-звернення. От тільки форми будуть різні при зверненні, ніж при проханні. Як написати лист-прохання, зразок, та поради від журналістів “Електронної книги скарг України“.

Лист-прохання повинен вміти писати кожен. Бо іноді завдяки таким листам-проханням можна «напрохати» на зарплату, чи на бажану відпустку;) Ми пропонуємо ознайомитися із зразком такого прохання. Якщо виникне бажання вдосконалення його, рекомендуємо ознайомитися із статтею   “Як писати лист-звернення”.

Отже, настав час писати лист-прохання. Спершу зрозумійте головну мету, задля чого Ви це просите. А потім приступайте до написання. Як і в будь-яких інших документах так і в такому листі потрібно вказати до кого Ви це пишете. З правого боку в кутку пишемо на кого буде адресований Ваш лист-прохання.

Прізвище ім’я по батькові. (якщо буде привітна така форма) бо за кордоном, наприклад, форма звертання по батькові, не є нормальною. Потім вказуєте посаду співробітника (якщо відомо), краще її вказувати після імені та прізвища, так ввічливіше.

Потім, по центру листа і пишемо «Лист-прохання».

Також до відома тих, хто оформлює лист-прохання, такого роду листи – потребують відповіді, тому варто очікувати чи вирішиться питання на Вашу користь – Вам повинні будуть надати письмову або усну відповідь. В листах проханнях, не забувайте, ми просимо, а не вимагаємо. Тому використовуйте більш лояльні форми звернення, такі як:

… при нагоді, прошу повідомити про результати;

… прошу Вас не відкладати відповідь на мій лист-прохання, Ваша відповідь важлива для мене;

… Будь ласка, повідомте мене про Ваше рішення письмово/усно;

… Ми були б вдячними, якби Ваше рішення було прийняте протягом пару днів;

Не забувайте, що ввічливість – не буває зайвою, в такого роду листах-проханнях. Тому, радимо почати такий лист із того, що Ви висловлюєте подяку за те, що Ваш лист читають і користуючись нагодою висловлюєте глибоку повагу до колективу, персони, на яку направлений лист-прохання.

По етикету ділового листування, такі рядки, радять робити окремим блоком, з лівого боку, до слів по центру «Лист-прохання» – зразок побачите нижче. Також, поставте себе на місце того, до кого Ви пишете лист-прохання. В одній із книг Карнегі йдеться мова про те, що потрібно зрозуміти, коли Ви чогось просите, що потрібно людині, до якої Ви звертаєтеся.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “21 причина, чому нам варто написати скаргу“

І тоді вже писати лист, тобто, прохаючи про щось, показати, що навзамін отримає той, якщо він погодиться виконати ваше прохання. Є рекомендації, що в такого роду листах рекомендується писати пасивний стан дієслів, але наш ресурс не радить такого робити, бо краще сприймаються людиною саме дієслова… Про помилки, думаємо, не варто вже й казати, намагайтеся прочитати текст двічі, ніж його надсилати.

До речі, ми вже писали «Які вживати слова при  оформленні документів» можливо, щось цікаве візьмете і до Вашого листа-прохання.

Лист прохання можна закінчити відомою формою, «з повагою, колектив…». І ще одна порада, суто між нами;) пишіть для людей і по-людськи – тоді лист не залишиться поза увагою читаючого. Далі, можете побачити зразок листа-прохання.

 

Володимиру Гричишину

Президенту організації

Користуючись нагодою, висловлюю запевнення в глибокій повазі!

(тут можна пофантазувати)

Лист-прохання

Шановний пане Володимире! Ми, колектив_____, просимо Вас посприяти у проведенні копальних робіт по вулиці _____. Ви, мабуть, знаєте, що наша компанія намагається відповідати усім критеріям професійного ремонту доріг. Однак, на жаль, в процесі роботи виявилося, що техніки (працівників, грошей, що потрібно) замало. Оскільки Ви, як і ми, професіонали в цій справі, то розуміння того, на скільки необхідним є матеріал (робітники, фінансова підтримка) описувати не потрібно. Власне, це і стало причиною написання листа-прохання до Вас. У зв’язку з цим, просимо посприяти виконанню фахових робіт – надати працівників, (гроші) для того, щоб процес роботи був виконаний вчасно і не завдавав клопоту більше Вам. Ми розуміємо, що у компанії можуть бути й інші пріоритети. Але про важливість цієї справи Ви теж повинні розуміти. Просимо надати відповідь у зручній Вам формі – листом чи усно. Ми відкриті до розмови і до компромісів. В будь-якому випадку, якщо Ви допоможете це зробити – будуть Вам вдячні не тільки працівники, які змогли прогодувати сім’ю, завдяки Вашій допомозі, а й люди, що живуть по вулиці _____.

З повагою, колектив __________                                                                       дата/підпис

 

Лист-прохання готовий.

www.reaction.org.ua

Лист-прохання

Лист-прохання– один з найпоширеніших видів ділової кореспонденції, у якому висловлюється більш чи менш серйозне прохання до партнерів, клієнтів, благодійників тощо.

Зразок тексту:

Шановний пане Коваленко!

Звертаємося до Вас із проханням про невелику пожертву до фонду «Діти України».

Основна мета нашого фонду – допомогти знедоленим дітям, що залишилися без батьківської опіки. Ваш внесок допоможе покращити їхнє життя, дасть їм змогу стати гідними членами суспільства.

Сподіваємося, що Ви не залишитеся байдужими і наперед дякуємо за розуміння.

З щирою до Вас повагою

Директор фонду (підпис)Д.В. Миколайчук

Типові фрази у проханнях:

Просимо повідомити...

Будь ласка, повідомте нам...

Будьте ласкаві терміново надіслати нам...

Будемо Вам дуже вдячні, якщо Ви...

Відмови

Відмови належать до категорії складних листів – з погляду обох сторін листування. При написанні листів-відмов украй необхідне дотримання правил тактовності, ввічливості й аргументованості. Відмову слід сформулювати коректно, навести переконливі докази неможливості співпраці.

Зразок тексту:

Шановний пане Петренко.

Вдячні за інтерес, виявлений до нашої організації. З приємністю зазначаємо високий ступінь кваліфікації, засвідчений Вами на співбесіді. Однак Ваша спеціальна освіта дещо не відповідає нашому профілю. Дуже шкода, але ми змушені відмовити Вам.

Бажаємо успіхів.

Директор (підпис) П.С. Коноваленко

Звороти та фрази, які можна використати у відмовах:

На жаль, ми не можемо прийняти Вашу пропозицію.

Дуже шкода, але через цілу низку причин ми не можемо задовільнити Ваше прохання.

Шкода, але з огляду на ускладнення ситуації ....

З прикрістю повідомляємо, що ...

На жаль, повинні повідомити Вам про неможливість ...

Лист-нагадування

Лист-нагадування– один з найбільш неприємних моментів ділового листування. У листі міститься нагадування клієнтам про необхідність оплатити прострочені платежі.

Інколи доводиться надсилати нагадування декілька разів, але навіть у цьому випадку нагадування має бути ввічливим і тактовним.

Зразок тексту:

Шановний пане Сергієнко.

Протягом останніх двох тижнів Вам було надіслано три офіційні нагадування про заборгованість нашій компанії.

На жаль, ми не отримали жодної відповіді від Вас, а Ваші платежі знову відзначені як неоплачені.

Продовження нашої співпраці буде можливим лише в тому випадку, якщо Ви сплатите борг до ____________.

(дата)

Наперед вдячні.

Головний бухгалтер (підпис) А.В. Антоненко

Фрази та звороти, які можна використати в нагадуваннях:

На жаль, знову нагадуємо Вам про необхідність оплатити рахунок за...

Нам дуже незручно, що змушені знову нагадувати Вам про...

Дуже шкода, але всі попередні нагадування були марними...

Змушені нагадати Вам, що досі не отримали від Вас оплаченого рахунку

Рекламаційний лист і лист-претензія

Цей вид листів стосується невиконання відповідальними сторонами ділових домовленостей, що тягне за собою висунення претензій партнерові, який порушив умови досягнутої домовленості і виконав неякісно або ж зовсім не виконав покладені на нього обов’язки. Претензії можуть бути пред’явлені через різноманітні порушення: якість товару за певними показниками не відповідає зазначеній в угоді: виявлена внутрішньотарна недостача отриманого товару; прострочений термін постачання; незадовільна якість чи зовнішній вигляд упаковки тощо.

Зразок тексту:

Шановні панове.

У поставленій Вами партії товару, відвантаженого у вагоні №___ за залізничною накладною №____ в рахунок контракту №___________

(цифра) (цифра)

від _________, оплаченій нами за Вашим рахунком №_____, виявлено такі дефекти:

1. Пошкоджена тара (п’ять одиниць).

2. Виявлена недостача товару (десять пар взуття).

3. Кількість неякісних одиниць у партії – 10 пар.

Враховуючи зазначене вище, змушені попередити Вас, що

сума 20000 (двадцять тисяч) гривень буде вирахувана із 20% залишку за контрактом №_____.

Додаток: акт експертизи на 2 с. в 1 прим.

З повагою

Директор ЦУМ (підпис) О.К. Ведмеденко

Мовними зворотами, які можна використати у претензії:

Нам дуже неприємно, що...

Ми дуже занепокоєні таким станом справ, що ...

Ми розчаровані Вашою відповіддю на наш лист від...

Висловлюємо своє незадоволення з приводу...

studfiles.net

Зворотний зв’язок. Содержание - Прохання звинуваченого

— Ні, не нудно, не обтяжливо. Адже тривалість нашого і вашого існування залежить від мети життя…

Круте чоло мого співрозмовника взялося зморшками — пригадує, певне, прочитане й почуте…

— Тут усе досить просто й однозначно. Люди створили сигомів для пізнання й вдосконалення навколишнього світу. А пізнання й творчість, як ви знаєте, ніколи не можуть набриднути.

Наражаюсь на його колючий погляд, і… мені стає соромно. Клята прямолінійність! Вона зовсім зайва в розмовах з людьми. Адже він запитував не для того, щоб одержати інформацію. Його, як і всіх, лякає швидкоплинність життя. Йому треба якось виправдати її, знайти виграшні сторони. Тому він, певне, й звернувся до мене. Бо я — втілення людської одвічної мрії про всемогутність, безсмертя. Позатак зобов’язаний розраяти, втішити його.

— Одначе… — бурмочу я, — бувають і в мене такі прикрі, такі нестерпно болісні хвилини, години, що аж…

І знову недооцінив Максима! Він м’яко й поблажливо посміхається, як тоді, коли говорив про своїх учнів:

— Дякую. Ви дали вичерпну відповідь, хоч… є на світі речі, важливіші за безсмертя.

Мені здалося, що він хоче мене якось вколоти. Та дивна його фраза залишилась в моїй пам’яті, хоча я уявляв, як важко жити людині, пам’ятаючи про неминучу смерть, скільки це коштує гірких роздумів, мук, скільки потрібно мужності, щоб не показати цього перед учнями. А йому, вчителю, треба ще втішати інших. Чи зміг би й я так само робити?..

Поштовх велетенської сили мало не збив мене з ніг. Встигаю підхопити Максима. Шахові фігурки торохкотять по підлозі. Скрегіт металу… Тріск пластмаси… За частки секунди встигаю проаналізувати ситуацію, доходжу висновку, що корабель на щось налетів…

Виє сирена… З динаміків сильний голос заспокоює:

— Лайнер зіткнувся з покинутим баркасом. Водолази спробують законопатити пробоїну. Пасажирів просимо не хвилюватись.

Але чому ж тоді так надривно ревуть двигуни й пронизливо свистять насоси? Певне, аварія серйозніша.

Кидаюсь на палубу. Зустрічаю чоловіка у службовій формі.

— Дозвольте допомогти водолазам! — звертаюся до нього.

Заперечливо хитає головою:

— Судно тоне. Спускайтесь до рятувальних шлюпок.

По радіо знову чути той самий голос:

— Не панікуйте! Беріть із собою все необхідне! Проходьте лівим бортом до шлюпок!

Та, виявляється, найгірше попереду. Частину човнів змило хвилями. А рятувальні судна та вертольоти прибудуть на місце катастрофи тільки за півтори години! Температура води за бортом всього шість градусів за Цельсієм. Капітан віддає наказ робити для команди плотики, котрі згодяться загартованим і вмілим плавцям…

Першими, звичайно, розміщають у шлюпках дітей, старих, жінок. Деякі пасажири допомагають морякам.

Я знову зустрів Максима. Тримає дівчинку на руках, оту, з шахового салону. Дівчинка тремтить, схлипує, а Максим шепоче їй на вухо щось заспокійливе. Передавши дівча матросові в шлюпці, озирається навколо. Помічає мене. Я рукою і поглядом вказую на небо. Він розуміє, хитає головою.

— Швидше! Це остання шлюпка! — квапить його матрос. Мене він не помічає: світло прожекторів то спалахує, то гасне.

“І останнє вільне місце”, — думаю я, дивлячись, як переповнений човник витанцьовує на високій хвилі.

Тримаючись за поручень, Максим стає однією ногою на борт і завмирає в неприродній позі. Цієї миті на палубу важко підіймається дід, кволий і немічний, ледве рухається. Що його примусило подорожувати, та ще й морем? Як бути? Ще двох шлюпка не зможе забрати. А. час не жде! Диферент судна наблизився до критичної межі. Якщо шлюпка не встигне відійти, лайнер всмокче її в безодню.

Максим стрімголов кидається до старого, кладе його руку собі на плече, майже тягне до трапа. Чиїсь міцні руки підхоплюють діда, допомагають йому спуститися в шлюпку.

Тепер і Максим розуміє, що для нього місця в шлюпці не лишилось. Добре бачу його розгублене обличчя. Та через якусь мить він вже опанував себе. Виймає з кишені згортка, шпурляє матросу:

— Передайте за адресою! Там написано!

— А ви?

— Не турбуйтеся про мене. Я був рекордсменом з плавання, стайєром…

— Відштовхнувши шлюпку, він стрибає у воду. Вже за першим помахом рук бачу, що плавець з нього нікудишній, та ще й у такій крижаній воді.

Тим часом лайнер хилиться на бік. Оглушливий свист, виття, чавкання — це вода вривається в його приміщення, витискаючи звідти повітря.

Ледь встигаю злетіти, хапаю за петельки Максима, і ми з розгону влітаємо у мокру заметіль дощових хмар. У врятованого зуб на зуб не потрапляє — холодно.

— Потерпіть хвильку, зараз зігрієтесь.

— Дякую, — шепоче Максим зботвілими вустами. Пильно вдивляється в хмари, ніби крізь них можна побачити, що діється внизу, на морі. — Найтяжче морякам на плотах. Хоч би рятувальники встигли!

— Встигнуть, вони вже недалеко, — втішаю його. — Мої локатори запеленгували шум гвинтів.

Лечу назустріч цьому шумові, думаю про Максима. Чому він поступився місцем у човні старому? В ім’я чого пересилив страх перед смертю? Чи зміг би я, безсмертний, так вчинити?

Адже і з погляду логіки це вкрай нерозумний вчинок. Старому все одно лишається жити обмаль, а Максим — здоровий чоловік саме в розквіті сил. Що ж штовхнуло його на жертву?

Ворушу свою пам’ять, намагаючись відшукати в ній записи про подібні вчинки людей.

— Чому вчинили так? Знали, що я зможу врятувати вас?

У відповідь чути невиразні звуки, Максим ще не відігрівся, йому важко говорити.

— Може, старий був чимось схожий на вашого батька?

— Не більше, ніж інші старі.

Мені здається, що я починаю розуміти його.

— Певне, ви таким чином хотіли подати приклад дітям, навчити їх шанувати батьків.

Він задумався. Здається, що я все-таки правильно зрозумів його вчинок. Справді, в цьому є щось від вищої логіки, яку я нещодавно осягнув.

Та він знову заперечливо похитав головою.

— Я нічим не можу віддячити вам. Хіба що порадою…

— Слухаю вас, — не приховую нетерпіння, навіть зменшую швидкість, щоб ліпше було чути.

— Не силкуйтеся оцінювати вчинки людей тільки з погляду логіки.

Дивна порада. Я мимоволі згадую слова: “Є на світі речі, важливіші від безсмертя…”

Ми виповстуємося з вогких ряден-хмар, пробиваємося крізь зграйку легеньких хмаринок. Тепер над нами сяють великі, мов перемиті, зорі.

Максим повертає голову, і його очі здаються мені великими і ясними, як дві зорі.

— Втомилися?

— Трохи, — відповідаю. Соромно безсмертному сказати не правду. Адже вираз на моєму обличчі, який він сприйняв за втому, це відбиток зовсім іншого почуття. Зовсім іншого…

СПРАВА КОМАНДОРА

Прохання звинуваченого

“Ну що ж, нехай увійде, — подумав Кантов. — Хай заходить. Однаково… Тільки дивно це звучить — слідчий-захисник…”

Ні традиційно пильного погляду. Ні багатозначності в твердо стиснутих устах. Ні того, ні іншого… Нема, нема, нема…

Слідчий-захисник зігнувся, інакше продірявив би головою стелю. Висота кімнати — близько чотирьох метрів.

“Він з отих, — думає Кантов і відчуває, як у ньому прокидається лють. — Я ніколи не вимагав особливої тактовності по відношенню до себе. Але в даному випадку вони могли б здогадатися…”

Густий голос, чітка вимова:

— Маєте до мене запитання?

— Прохання, — говорить Кантов. — Я маю прохання…

— Зрозумів. Вам призначать іншого захисника. Але я міг би відповісти на ваші запитання.

— Що встигли вияснити у моїй справі?

Секунда мовчання. Але й вона була красномовною.

“Нічого втішного, — думає Кантов. — У цієї істоти реакції миттєві. Відповіла б одразу”.

— Перший випадок зареєстровано двадцять сьомого квітня у людини, з якою за дванадцять годин до того розмовляв ваш штурман.

Він відчув сумнів Кантова і змушений був розвіяти його:

www.booklot.ru

Як треба ставитися до книги (рекомендації для батьків)

(рекомендації для батьків)

Мета:

- Уточнити знання дитини про те, що таке бібліотека, хто в ній працює.

- Закріпити знання дитини про дбайливе і обережному відношенні до книг.

- Виховувати повагу до праці людей, які роблять книги, або допомагають вибирати цікаву книгу.

Хід:

- Давай згадаємо куди нещодавно ми з тобою ходили на екскурсію?

(В бібліотеку)

- Що таке бібліотека? Хто там працює? Що робить бібліотекар? (Поширені відповіді дитини.)

- Що нам розповіла бібліотекар про ставлення до книг? Давай згадаємо прохання книг. (Дитина з вашою допомогою згадує правила поводження з книгою.)

Книги просять:

- Не бери нас, будь ласка, брудними руками, нам буде соромно, якщо ми будемо брудними або в плямах!

- Не перегинай наш обкладинка: ми можемо втратити найцікавіші сторінки!

- Користуйся закладкою і не загибай наших сторінок, вони порвуться!

- Ми любимо чистоту, але боїмося води; захищай нас від дощу і снігу!

- Не малюй на наших сторінках ні ручкою, ні олівцем: твоїм друзям буде важко нас читати!

- Я тобі багато читала і розповідала про людей, які роблять книги. Згадай, хто трудиться, щоб зробити книгу? (Лісоруби, друкарі, палітурники, письменники, художники тощо) Навіть важко порахувати, скільки людей з любов'ю роблять одну книгу. Берегти книгу, акуратно з неї звертатися - це значить поважати працю всіх цих людей. Ти скоро підеш в школу, і будеш брати книги в бібліотеці. Я зараз хочу тобі прочитати розповідь про одного хлопчика, який ще не ходив до школи, але в бібліотеку вже був записаний. І ось яка одного разу з ним трапилася історія:

ВОЛОДЯ І ГУСИ

Ще зовсім маленьким Володя любив грати, ніби він читає.

Перевертає сторінку книги і говорить на пам'ять, що там написано, здається, що він і в правду читає. А коли Володі було п'ять років, він і справді навчився читати і читав так багато, що скоро прочитав всі дитячі книжки, які були в будинку.

Тоді він став брати книги з бібліотеки.

Бібліотекарка дуже любила його. І коли він приходив, привітно йому говорила:

- А ось і наш найстарший читач прийшов!

Хоча Володя був такий маленький, вона охоче давав йому книжки, бо знала, що він не порве і не забруднить їх прочитає і принесе назад.

Але ось одного разу сталося так, що у Володі трохи не загинули книжки, які йому дали в бібліотеці.

Зібрався Володя в бібліотеку. Він узяв в одну руку книги, загорнуті в газету, а в іншу руку .... палицю і пішов.

- Навіщо ж з палицею? - запитала сестра Аня.

Потрібно, - коротко відповів Володя.

Він вважав, що палиця йому може знадобитися.

По дорозі в бібліотеку йому доводилося проходити повз великої калюжі, в якій любили купатися гуси. А кому з вас доводилося зустрічатися з гусьми, той знає, які це задираки. Ні з того ні з сього можуть розсердитися і пристати до людини. Цього і побоювався Володя.

І правда кА тільки гуси побачили Володю, вони всі, як по команді, грізно зашипіли, витягнувши шиї і почали швидко наближатися до хлопчика. Володя зупинився. Гуси з усіх боків оточили його і намагалися дзьобами ущипнути його за ноги. Він став розмахувати палицею і кричати, але гуси ще більше розлютились. Гуси були такі великі, майже до плеча Володі і злі. Вони могли повалити в бруд його з книгами, забруднити і навіть порвати їх.

Тоді Володя придумав, що робити. Він ліг на траву, поклав книги під себе і став відбиватися ногами і палицею.

Гуси дуже здивувалися такій хоробрості і відступили. А тут прибігла господиня і вигнала гусей. Вона теж здивувалася Володіної хоробрості.

Адже інший маленький хлопчик, напевно, кинув би книги, заревів і кинувся бігти, а Володя не плакав, а хоробро бився з такими страшними ворогами.

Після читання поговоріть з дитиною:

- Чому бібліотекар давала Володі книги?

- Як Володі вдалося врятувати книги то гусей?

Підведіть підсумок:

До будь-яких книг - і до бібліотечних, і до своїх, і до тих, які вам дають почитати друзі, - треба ставитися дбайливо, тому що з книг ми дізнаємося дуже багато цікавого, тому що в кожну книгу вклали працю дуже багато людей. І ми з тобою будемо стежити за тим, щоб у нашому книжковому куточку книг жилося добре, щоб вони завжди були красивими і акуратними.

 

Читайте також:

Статті по темі:

vihovateli.com.ua

Зворотний зв’язок. Автор - Росоховатський Ігор Маркович. Содержание - Прохання звинуваченого

— Ні, не нудно, не обтяжливо. Адже тривалість нашого і вашого існування залежить від мети життя…

Круте чоло мого співрозмовника взялося зморшками — пригадує, певне, прочитане й почуте…

— Тут усе досить просто й однозначно. Люди створили сигомів для пізнання й вдосконалення навколишнього світу. А пізнання й творчість, як ви знаєте, ніколи не можуть набриднути.

Наражаюсь на його колючий погляд, і… мені стає соромно. Клята прямолінійність! Вона зовсім зайва в розмовах з людьми. Адже він запитував не для того, щоб одержати інформацію. Його, як і всіх, лякає швидкоплинність життя. Йому треба якось виправдати її, знайти виграшні сторони. Тому він, певне, й звернувся до мене. Бо я — втілення людської одвічної мрії про всемогутність, безсмертя. Позатак зобов’язаний розраяти, втішити його.

— Одначе… — бурмочу я, — бувають і в мене такі прикрі, такі нестерпно болісні хвилини, години, що аж…

І знову недооцінив Максима! Він м’яко й поблажливо посміхається, як тоді, коли говорив про своїх учнів:

— Дякую. Ви дали вичерпну відповідь, хоч… є на світі речі, важливіші за безсмертя.

Мені здалося, що він хоче мене якось вколоти. Та дивна його фраза залишилась в моїй пам’яті, хоча я уявляв, як важко жити людині, пам’ятаючи про неминучу смерть, скільки це коштує гірких роздумів, мук, скільки потрібно мужності, щоб не показати цього перед учнями. А йому, вчителю, треба ще втішати інших. Чи зміг би й я так само робити?..

Поштовх велетенської сили мало не збив мене з ніг. Встигаю підхопити Максима. Шахові фігурки торохкотять по підлозі. Скрегіт металу… Тріск пластмаси… За частки секунди встигаю проаналізувати ситуацію, доходжу висновку, що корабель на щось налетів…

Виє сирена… З динаміків сильний голос заспокоює:

— Лайнер зіткнувся з покинутим баркасом. Водолази спробують законопатити пробоїну. Пасажирів просимо не хвилюватись.

Але чому ж тоді так надривно ревуть двигуни й пронизливо свистять насоси? Певне, аварія серйозніша.

Кидаюсь на палубу. Зустрічаю чоловіка у службовій формі.

— Дозвольте допомогти водолазам! — звертаюся до нього.

Заперечливо хитає головою:

— Судно тоне. Спускайтесь до рятувальних шлюпок.

По радіо знову чути той самий голос:

— Не панікуйте! Беріть із собою все необхідне! Проходьте лівим бортом до шлюпок!

Та, виявляється, найгірше попереду. Частину човнів змило хвилями. А рятувальні судна та вертольоти прибудуть на місце катастрофи тільки за півтори години! Температура води за бортом всього шість градусів за Цельсієм. Капітан віддає наказ робити для команди плотики, котрі згодяться загартованим і вмілим плавцям…

Першими, звичайно, розміщають у шлюпках дітей, старих, жінок. Деякі пасажири допомагають морякам.

Я знову зустрів Максима. Тримає дівчинку на руках, оту, з шахового салону. Дівчинка тремтить, схлипує, а Максим шепоче їй на вухо щось заспокійливе. Передавши дівча матросові в шлюпці, озирається навколо. Помічає мене. Я рукою і поглядом вказую на небо. Він розуміє, хитає головою.

— Швидше! Це остання шлюпка! — квапить його матрос. Мене він не помічає: світло прожекторів то спалахує, то гасне.

“І останнє вільне місце”, — думаю я, дивлячись, як переповнений човник витанцьовує на високій хвилі.

Тримаючись за поручень, Максим стає однією ногою на борт і завмирає в неприродній позі. Цієї миті на палубу важко підіймається дід, кволий і немічний, ледве рухається. Що його примусило подорожувати, та ще й морем? Як бути? Ще двох шлюпка не зможе забрати. А. час не жде! Диферент судна наблизився до критичної межі. Якщо шлюпка не встигне відійти, лайнер всмокче її в безодню.

Максим стрімголов кидається до старого, кладе його руку собі на плече, майже тягне до трапа. Чиїсь міцні руки підхоплюють діда, допомагають йому спуститися в шлюпку.

Тепер і Максим розуміє, що для нього місця в шлюпці не лишилось. Добре бачу його розгублене обличчя. Та через якусь мить він вже опанував себе. Виймає з кишені згортка, шпурляє матросу:

— Передайте за адресою! Там написано!

— А ви?

— Не турбуйтеся про мене. Я був рекордсменом з плавання, стайєром…

— Відштовхнувши шлюпку, він стрибає у воду. Вже за першим помахом рук бачу, що плавець з нього нікудишній, та ще й у такій крижаній воді.

Тим часом лайнер хилиться на бік. Оглушливий свист, виття, чавкання — це вода вривається в його приміщення, витискаючи звідти повітря.

Ледь встигаю злетіти, хапаю за петельки Максима, і ми з розгону влітаємо у мокру заметіль дощових хмар. У врятованого зуб на зуб не потрапляє — холодно.

— Потерпіть хвильку, зараз зігрієтесь.

— Дякую, — шепоче Максим зботвілими вустами. Пильно вдивляється в хмари, ніби крізь них можна побачити, що діється внизу, на морі. — Найтяжче морякам на плотах. Хоч би рятувальники встигли!

— Встигнуть, вони вже недалеко, — втішаю його. — Мої локатори запеленгували шум гвинтів.

Лечу назустріч цьому шумові, думаю про Максима. Чому він поступився місцем у човні старому? В ім’я чого пересилив страх перед смертю? Чи зміг би я, безсмертний, так вчинити?

Адже і з погляду логіки це вкрай нерозумний вчинок. Старому все одно лишається жити обмаль, а Максим — здоровий чоловік саме в розквіті сил. Що ж штовхнуло його на жертву?

Ворушу свою пам’ять, намагаючись відшукати в ній записи про подібні вчинки людей.

— Чому вчинили так? Знали, що я зможу врятувати вас?

У відповідь чути невиразні звуки, Максим ще не відігрівся, йому важко говорити.

— Може, старий був чимось схожий на вашого батька?

— Не більше, ніж інші старі.

Мені здається, що я починаю розуміти його.

— Певне, ви таким чином хотіли подати приклад дітям, навчити їх шанувати батьків.

Він задумався. Здається, що я все-таки правильно зрозумів його вчинок. Справді, в цьому є щось від вищої логіки, яку я нещодавно осягнув.

Та він знову заперечливо похитав головою.

— Я нічим не можу віддячити вам. Хіба що порадою…

— Слухаю вас, — не приховую нетерпіння, навіть зменшую швидкість, щоб ліпше було чути.

— Не силкуйтеся оцінювати вчинки людей тільки з погляду логіки.

Дивна порада. Я мимоволі згадую слова: “Є на світі речі, важливіші від безсмертя…”

Ми виповстуємося з вогких ряден-хмар, пробиваємося крізь зграйку легеньких хмаринок. Тепер над нами сяють великі, мов перемиті, зорі.

Максим повертає голову, і його очі здаються мені великими і ясними, як дві зорі.

— Втомилися?

— Трохи, — відповідаю. Соромно безсмертному сказати не правду. Адже вираз на моєму обличчі, який він сприйняв за втому, це відбиток зовсім іншого почуття. Зовсім іншого…

СПРАВА КОМАНДОРА

Прохання звинуваченого

“Ну що ж, нехай увійде, — подумав Кантов. — Хай заходить. Однаково… Тільки дивно це звучить — слідчий-захисник…”

Ні традиційно пильного погляду. Ні багатозначності в твердо стиснутих устах. Ні того, ні іншого… Нема, нема, нема…

Слідчий-захисник зігнувся, інакше продірявив би головою стелю. Висота кімнати — близько чотирьох метрів.

“Він з отих, — думає Кантов і відчуває, як у ньому прокидається лють. — Я ніколи не вимагав особливої тактовності по відношенню до себе. Але в даному випадку вони могли б здогадатися…”

Густий голос, чітка вимова:

— Маєте до мене запитання?

— Прохання, — говорить Кантов. — Я маю прохання…

— Зрозумів. Вам призначать іншого захисника. Але я міг би відповісти на ваші запитання.

— Що встигли вияснити у моїй справі?

Секунда мовчання. Але й вона була красномовною.

“Нічого втішного, — думає Кантов. — У цієї істоти реакції миттєві. Відповіла б одразу”.

— Перший випадок зареєстровано двадцять сьомого квітня у людини, з якою за дванадцять годин до того розмовляв ваш штурман.

Він відчув сумнів Кантова і змушений був розвіяти його:

www.booklot.ru

Фильм Простая просьба (A Simple Favor): фото, видео, список актеров

Американский криминальный детектив режиссера Пола Фига, основанный на одноименном романе Дарси Белл. В центре сюжета фильма «Простая просьба» оказывается мамочка-блогер Стефани, которая решает самостоятельно расследовать тайное исчезновение своей подруги Эмили.

Сюжет фильма Простая просьба

В центре сюжета фильма «Простая просьба» оказывается молодая мамочка-блогер Стефани (Анна Кендрик), которая пытается раскрыть причину внезапного исчезновения своей лучшей подруги Эмили (Блейк Лайвли). К расследованию Стефани присоединяется муж пропавшей Шон (Генри Голдинг), вместе с которым она попадает в невероятный круговорот событий, полный тайн, предательства и обмана.

Интересные факты о фильме Простая просьба

В основу сюжета фильма лег одноименный роман писательницы Дарси Белл.

Съемки фильма «Простая просьба» проходили в Торонто (Онтарио, Канада).

Права на экранизацию романа были выкуплены студией «Fox 2000» в январе 2016 года, еще до публикации книги.

По словам режиссера фильма «Простая просьба» Пола Фига, фильм будет представлять собой нечто среднее между картиной 2014 года Дэвида Финчера «Исчезнувшая» и триллером  режиссера Тейт Тейлор «Девушка в поезде».

Актриса Джин Смарт и Анна Кендрик ранее снимались вместе в фильме Гэвина О`Коннора «Расплата».

Роман Дарси Белл «Простая просьба» впервые был опубликован 21 марта 2017 года. В целом, книга получила положительные отзывы критиков.

Съемочная группа фильма Простая просьба

  • Режиссер: Пол Фиг
  • Авторы сценария: Пол Фиг, Джессика Шарзер, Дарси Белл
  • Продюсеры: Пол Фиг, Джесси Хендерсон, Майк Дрэйк
  • Актеры: Линда Карделлини, Блейк Лайвли, Анна Кендрик, Руперт Френд, Джин Смарт, Эрик Джонсон, Эндрю Рэннеллс, Сара Бэйкер, Генри Голдинг, Келли МакКормак, Мелоди Джонсон, Гия Сандху, Синди Дэй, Гленда Браганза, Даниэль Бургон, Керри-Ли Финкл и др.

www.vokrug.tv